Таргани

Standard

Я досить часто, коли починаю пояснувати третій тип умовних речень в англійській мові, задаю питання своїм студентам: Щоб ви змінили у своєму житті, якби (нехай, звісно, не допустять того грішні магістри!) мали можливість впливати на своє минуле? Відповіді часом бувають досить непогані. Але найцікавіше, напевно, те,що більш за все я у цей момент боюся не того, що вони неправильно вживатимуть часи ( адже це б означало,що кепський з мене викладач – навіть найпростіше пояснити не можу!), або запитають переклад якогось простого слова, а я не знатиму його переклад ( про фобії викладача, я розповім якось іншим разом). Ні, найбільший страх в мене перед тим,щоб вони не вирішили раптом спитати, щоб я змінила у своєму минулому… Бо тут є лише два можливих варіанти відповіді: нічого, мене влаштовує мій хаотичний і нелогічний спосіб життя, і як щось одне змінити, то, і без того неідеальна пірамідка під назвою “ЖиттіЄ Ксеніі”, летітиме під три чорти, зруйнувавши вщент усе те, що примхлива та неврівноважена дитина ще не встигла зламати (я вже з дитинства ненавиділа усі ті конструктори та кубики). А другий варіант – я змінила б усе! Починаючи, певно, з себе самої, від якої нестерпно стомилася! Але оскільки там, у небесній канцелярії, ніхто не додумався ввести функцію “зміна гравця зі збереженням попередніх налаштувань”, то доводиться задовольнятися тим, що маємо. Кажучи іншими словами, який сенс щось змінювати, коли вибір іншої опції цілком не гарантує, що вона (тобто опція) буде хоча б не гіршою за попереднє життєве рішення. Довелося б тоді по кілька разів на день змінювати своє рішення щодо рішення про рішення ( ну, або щось на кшталт того).
Життя – це суттєві помилки, які нічому не вчать, хіба що лише додають майстерності у скоєнні наступних. Останні ти вже робиш з неабияким почуттям мазохізму ( так би мовити, зі знанням і досвідом) від усвідомлення, яку дурницю ти твориш, але, тим не менш, вперто продовжуєш. Це неправда, що життя нічому не вчить – ще й як вчить, тут проблема в іншому – в поганому учневі!
Є люди, яким нестерпно кортить потрапити у якусь халепу, хоч вони добре знають про наслідки. Є люди, які незважаючи на досвід та знання, свідомо продовжують знущатися над своїм здоров’ям, отруюючи організм всілякими способами. А є такі люди як я! Доречі, цікаво, а чи багато таких людей? Суть яких полягає у тому, щоб псувати собі та оточуючим ( ну звичайно, як це дозволити їм просто мирно і спокійно жити, не знаючи про постійні емоційні стреси та психічно неврівноважені “коники” в моєму особистому виконанні?!) життя. Особливо тоді, коли нічого цьому не сприяло…ні, спокійне і мирне співіснування точно не для мене! Головне – вчасно зруйнувати ідилію, аби потім грати роль “сильної та нескореної”…ну, тобто дурної та трошки хворої на голову))
Тому, в якісь мірі я рада, що можливість змінювати життєві рішення і досі лишається нереальною умовою стосовно минулого, яку так старанно вчать мої студенти, що часом навіть забувають про мою відповідь на це запитання! А то ви лише уявіть їхні обличчя, на яких застиг вираз подиву на межі з погано приховуваним переляком від почутого? Ну, приблизно, щось схоже на те, з яким виразом ви зараз дочитуєте останні рядки)

Advertisements

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s