Свято суму

Standard

Сумне свято,яке зовсім не свято для тих, на чию честь воно зроблено. Або танці на чужих кістках під акомпанемент болючого крику відчаю.
Іноді дивуєшся тому факту,наскільки люди люблять усілякі видовища та масові заходи. Здається, що наш народ зовсім не цивілізація,а так, зграйка золотих рибок в акваріумі, у яких короткочасна пам’ять…надто вже він неохочий до неприємно болючих спогадів. З одного боку це звичайно цілком зрозуміло,бо кому ж захочеться пам’ятати про власні криваві плями на сторінках історії,до якої ми в тій чи іншій мірі безпосередньо причетні?! А з іншого,як можна так лицемірно закривати очі на злочини скоєні проти власного народу?! Таке замовчування робить людей співучасниками тих жорстоких подій тогорічної давності,які тривають і по сьогоднішній день.
Боляче від того,що люди вийшли на Майдані і святкують,хтось радіє (один святкує повалення старої влади, другий – що лишився живий,а третій …А третьому все байдуже,просто сьогодні вихідний – чим не привід для мозкового сп’яніння?!), хтось злиться, звинувачуючи у всьому “фашистів” та самого Степана Бандеру (хоча не перше,не друге не мають жодного стосунку до сьогодення…на щастя,чи на привеликий жаль!). Проблема лишень у тому,що святкувати загалом немає що…правительство…Так,ті хто були ще рік тому при владі, змушені перебувати далеко за межами нашої держави (але де гарантія,що через рік-два вони не зможуть безкарно повернутися до своїх брудних справ?!), а ті,які прийшли на їхнє місце, не надто вже й відрізняються від своїх пАпереднІкАв. Одні нічим не кращі за інших! Якщо ж говорити про здобутки,то тут ще складніше..замість сотні,вже скоро буде небесна гвардія,і у тому не лише Росіпутія винна. Провина лежить і на головнокомандувачах,і на адміністративних виконавцях. Не лишилися “чистими” і кожен з нас у цій брудній грі…втрата територій,а головне втрата віри у свою державу – ось найбільша наша поразка.
Я їхала до України,бо вірила,що щось обов’язково має змінитися на краще. Я мріяла,що стану маленьким гвинтиком у цьому нвйпотужнішому механізмі історії людства…А вийшло он як…починаю ржавіти і втрачати віру в людей…поступово охоплює відчай і безнадійність…сумно і боляче!
А в людей свято і всім байдуже!

IMG_9721.JPG

Advertisements

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s